Хімія кохання. Ми часто вживаємо цей вислів, але люди рідко розуміють, що за цим стоїть.
Для цього треба зрозуміти, що відбувається у вашому мозку, коли ви закохуєтесь, інформує Ukr.Media.
Хто закохується швидше: жінка чи чоловік? Що відбувається у головному мозку, коли в людині прокидаються романтичні почуття? Сучасній науці чимало відомо про кохання. Вчені давно намагаються вивести формулу розбитого серця, але останні відкриття свідчать, що в них це виходить лише частково.
Якщо біохімія така важлива в любові, то чи можна викликати її штучним чином, просто вколовши гормони? Вчені проводили такий експеримент. Але щоб краще зрозуміти його результати, варто розібратися, як взагалі влаштовано біохімію організму в цей момент.
Сьогодні ми розберемо кохання з погляду нейробіології та розглянемо, чим жіночий мозок відрізняється від чоловічого в період закоханості. І скільки часу займає цей період.
Перші дев'ять місяців кохання
Стан закоханості вічним не буває, це лише основа на формування емоційної близькості з об'єктом уваги.
Така поведінка схожа на психічний розлад, проте, за словами біохіміків, нічого патологічного в цьому немає.
Нейромедіаторний безлад сходить нанівець — незалежно від того, чи була закоханість щасливою, чи ні, це короткочасна реакція.
У перші дев'ять місяців такого обожнення мозок складає складний ланцюжок образів і асоціацій, пов'язаних з коханою людиною, тим самим закріплюючи сильні емоції. Вчені з'ясували, що для появи стану закоханості мозок повинен розіслати хімічні сигнали по всьому тілу, а саме дофамін і адреналін. Ці гормони змушують досягати мети і дають повну зосередженість на об'єкті пристрасті. Рівень гормону задоволення, серотоніну, навпаки, знижується, саме його недолік і призводить до страждань.
Буває, що етап палкої закоханості триває набагато довше дев'яти місяців, найчастіше це трапляється, коли почуття не взаємне — нещасливе кохання гальм не знає. При щасливому розкладі природа все передбачила: жарке полум'я перетворюється на тихе сімейне вогнище. Антрополог Хелен Фішер у своїх дослідженнях дійшла висновку, що розділена любов здатна позбавляти важких залежностей, горя та хворобливих станів.
Французький письменник Фредерік Бегбедер написав роман "Кохання живе три роки", відзначаючи короткочасність та кінцівку кохання. На практиці виявилося, що навіть до року продовжити почуття на рівні хімії неможливо. А ось психологічно — цілком!
Мозок закоханої жінки
Вчені, котрі займаються питаннями кохання, почали вдаватися до візуалізації мозку, при цьому вони застосували магнітно-резонансну томографію. Щоб виміряти рівень почуття та зафіксувати його на камері, людині показували фотографії коханого.
Перший такий досвід був проведений у 2000 році дослідниками Семіром Зеки та Андреасом Бартельсом. Результати показали, що під час перегляду фото активізуються певні ділянки мозку, вони відповідають за спогади, викликаючи сильні емоції. У разі невдалого завершення відносин, на МРТ активувалися ділянки, що викликають відчуття фізичного болю.
Жінки відрізняються від чоловіків не лише на фізичному рівні, а й на психологічному, тому й у стосунках вони поводяться по-різному. Науково доведено, що зв'язок між півкулями мозку у жінок набагато кращий, ніж у чоловіків, їм легше виражати емоції — почуття, що народжуються у правій півкулі, швидко передаються до лівої, яка відповідає за промову.
Різні процеси відбуваються в мозку і після близькості: дорсальна префронтальна кора, яка відповідає за мораль, у жінок різко знижує свою активність, так само, як і орбітофронтальна, що контролює навколишнє оточення та наявність небезпеки, відбувається різкий викид окситоцину, гормону довіри. Адекватна оцінка дійсності порушується, концентрація уваги падає.
Нашими почуттями правлять біологічно активні речовини, що викликаються мозком: амфетаміни, ендорфіни та окситоцин. Метелики в животі — це дія комплексу речовин, у результаті з'являється чутливість нервових закінчень та скорочуються гладкі м'язи живота.
Будь-які патологічні закоханості та розлади статевої поведінки у більшості випадків пов'язані з ушкодженням головного мозку. А ось зради, на думку біохіміків, це прояв нормальної фізіології людини.
Жінки найбільше схильні до любовних пригод у передменструальний період, коли в їхньому організмі у великих кількостях виробляється тестостерон. Хоча тестостерон і вважається чоловічим гормоном (справді, у сильної половини людства концентрація тестостерону в середньому в 10 разів більша), у жінок він теж виробляється і впливає на поведінку. Так що фізіологічно це нормально, але важливим залишається психологічний аспект та питання моралі.
Мозок закоханого чоловіка
Перші ознаки закоханості у чоловіків схожі із жіночими. Підсвідомість сприймає об'єкт уваги як щось тривожне, запускаючи хімічні реакції у мозку. Спочатку активізується гормон стресу — кортизол, а за ним окситоцин, який викликає прихильність і змушує довірливо дивитись у вічі.
Далі хімічні процеси в голові чоловіка йдуть іншим шляхом. Причина тому — тестостерон, який стимулює агресію і бажання заволодіти жінкою, що сподобалася, поведінка стає самовпевненою і навіть викликаючою. Якщо не вдається отримати бажане одразу, тестостерону виробляється дедалі більше, а серотонін, навпаки, зменшується, викликаючи стрес та любовні переживання.
Після близькості у чоловіків немає окситоцинового сплеску, тому асоціацій з певної жінкою, немає. Поведінка перестає бути агресивною, з'являється почуття спокою.
На подальшу закоханість впливає гормон вазопресин, який відповідає за бажання контролювати. Якщо жінка цікава і приваблива, чоловік вкладатиметься в неї всебічно, матеріально та емоційно, а потім звикне та прив'яжеться.
Біологічно, у жінок прихильність зазвичай посилюється після близькості. У чоловіка — після того, як він починає піклуватися про жінку.
Чи можна штучно викликати кохання, вколоти гормони?
Наприкінці XX століття вчені-хіміки спробували провести цікавий експеримент — запустити кохання за допомогою гормонів. Було випробувано безліч комбінацій та компонентів, проте все безрезультатно. Виходить, що саме почуття породжує буйство гормонів, а не навпаки.
Все-таки ми передусім люди. І однієї біохімії для почуття недостатньо.
Але вплив на поведінку гормони надають. Наприклад, чоловіки, які отримали дозу окситоцину, стали більш уважними до людей і навчилися краще розпізнавати чужі емоції. Емпатія у них була вищою, ніж у тих, хто отримав плацебо.
Психологи впевнені, що не лише почуття, а й саму біохімію кохання можна підтримувати на найвищому рівні.
Часто все, що було між партнерами на початку відносин, з роками з'їдає побут, і з цього стану потрібно вибиратися, додавати щось у відносини, переживати щось нове.
Важливими є нові яскраві спільні враження, походи, заняття спортом. Це спровокує вироблення гормонів щастя. Ідеально це робити разом хоча б раз на тиждень!
Цю новину коментували post