Деякі аспекти тютюнової індустрії.
Більшість сучасних міфів про сигарети зводиться до "факту" про відсутність у них тютюну. Однак "маленьких секретиків" набагато більше і з деякими з них я познайомлю вас у цьому огляді, інформує Ukr.Media.
Напевно ви помічали як мало потрібно часу, щоб викурити сучасну сигарету формату King Size. В середньому це 3 хвилини або навіть менше. Багатьох можливо здивує той факт, що в 1970-х середній час викурювання однієї сигарети становив 10 хвилин!
А ще раніше, в середині 1950-х, нормою для стандартної сигарети KS був час перекуру в 15 хвилин. 15 хвилин на сигарету! Немислимий для сучасності час.
Все через те, що в сучасних сигаретах серйозно скоротився обсяг натурального тютюну. На підтвердження цього твердження говорить і такий показник як "стійкість попелу". Термін зараз знайомий лише шанувальникам куріння сигар, але зовсім недавно він був застосовний і для сигарет. У тих же 1970-х можна було викурити сигарету цілком, жодного разу не струсивши попіл, стовпчик якого міцно утримувався в процесі куріння. Зараз цей фокус фізично не можливий через дуже пухкий попіл.
Ще один сучасний "міф" говорить про "хімічну" природу сучасного тютюну і це ніякий не міф, а наша реальність. Сучасні фермери, ще в процесі вирощування, настільки шпигують рослини хімією, що займатися його збиранням без захисних костюмів стало небезпечною роботою. Така "селекція" тютюнового куща забезпечує потрібний вміст смоли і нікотину в меншому обсязі тютюнового листа. І від цього виграють всі, крім кінцевого споживача.
Всесвітня Організація Охорони Здоров'я чинить суттєвий тиск на всіх виробників, змушуючи знижувати максимальні показники смоли і нікотину в сигаретах. Єдиним виходом для виробників, на тлі вимог ВООЗ, стало зниження обсягу тютюну в сигареті і, як наслідок, зменшення її фізичної довжини.
І в 2006-му Bulgartabac почав випуск таких сигарет під назвою Just Short, з чесною довжиною гільзи. Міцність цих сигарет була як у Marlboro Gold, але Just Short була дещо коротшою за стандартний King Size. Однак новий бренд не прижився і вже через три роки був знятий з виробництва. Статистика продажів з'ясувала цікавий факт — курці не так охоче купують сигарети коротше формату KS. Завдяки цій статистиці і з'явилися формати "Queen Size", а так само ще більш дрібний "King Size Super Slims".
Нові формати в кожній країні просувалися по-різному.
В СРСР всі сигарети відповідали встановленим нормам, ГОСТу, в якому і встановлювалися всі показники — від розміру тютюнових стрічок, до показників смаку і міцності. Самі ж сигарети позначалися спочатку номерними сортами, а після ГОСТ-81 — класами.
Можливо, ви не знали, але в американській тютюновій промисловості досі використовується класифікація сигарет за так званими класами — наприклад, «Class A». Багато хто помилково вважає, що цей напис означає високу якість або більший вміст тютюну.
Насправді ж усе інакше. Позначення «Class A» не має жодного стосунку до якості продукції. Це виключно регуляторна та податкова класифікація, яка визначає параметри сигарет — зокрема, їхню довжину, діаметр та вагу тютюну — для цілей ліцензування та оподаткування. Вона застосовується до більшості машинно вироблених сигарет, які відповідають стандартним розмірам.
Існує також позначення «Class B», але воно не стосується якості або преміальності, як це іноді помилково тлумачать. У наш час сигарети цього класу практично не зустрічаються, а сама категорія відійшла в минуле разом зі змінами у податковому законодавстві.
У тютюновій промисловості світу, а вірніше навіть в маркетинговій його частині, є таке поняття як "крос бренди". Це бренди сигарет імена яких перетинаються з іншими продуктами, до речі не завжди тютюновими. Вперше ідея виникла в 1970-х і її новатором став південноафриканський мільярдер Антон Руперт, з 1953 року власник заводів Rothmans.
Руперт скуповував відомі бренди і "схрещував" їх назви з назвами сигаретних марок. Так найвідомішим "крос брендом" стали сигарети Dunhill, після придбання Рупертом "Alfred Dunhill Of London". Однойменні сигарети мали навіть "Королівський Ордер" і не освічена громадськість була впевнена, що саме ці сигарети курить королева Єлизавета.
Насправді використання Ордера для сигарет було не законним, так як ним був нагороджений тільки люльковий тютюн Dunhill ще в 1927 році. Бренд Dunhill і до цього дня є об'єктом безлічі судових позовів, за благородним екстер'єром ховається безліч скандальних історій.
Ще одним відомим "крос брендом" Руперта стали сигарети Cartier, випущені відразу після покупки прав на бренд. Зараз практика виробництва "крос брендів" вже пішла в минуле і за новими спробами пильно стежать ВООЗ.
Повідомлення на сучасних пачках маловідомих брендів про те, що сигарети вироблені "під контролем" або "за угодою з власником товарного знака" — не більше ніж маркетингова хитрість, покликана до підвищення довіри покупців.
Якщо уважно розглянути юридичну адресу вказану на пачці, то можна помітити згадку якогось "letterbox" розташованого за межами країни виробника. Найчастіше вказується Англія або США. Насправді "letterbox" — це буквально поштова скринька! Тобто, грубо кажучи, "letterbox" — це просто юридична адреса і там немає ні працівників, ні взагалі нічого. Хоча ні! У юридичної адреси є банківський рахунок на який легко виводяться будь-які гроші, як ліцензійний збір за права на товарний знак.
А ще покупка "letterbox" може допомогти в створенні історії бренду. Наприклад коли випускають зовсім новий бренд і купують давно існуючу "адресу". Приблизно так, абсолютно легально, на новенькій пачці нікому не відомого бренду, з'являється напис типу "London, sience 1905". І все це не схеми шахрайства, а легальні, юридично обґрунтовані способи завоювати довіру споживачів.
Ще один спосіб швидко підняти планку — це використання вже відомого імені бренду. Правда цей спосіб, через юридичні складнощі, використовують нечасто. Так за міжнародним правом, товарний знак, ім'я якого не використовувалося 20 років, може придбати будь-хто і що завгодно під ним випускати.
Через такий нюанс деякі правовласники, які бажають зберегти бренд за собою, змушені хоча б раз в 20 років випускати продукцію під ім'ям зареєстрованим як товарний знак. Щодо сигаретних брендів такий перевипуск зазвичай обмежується невеликою партією і в дуже скромному дизайні. Чисто номінальне виробництво, але про цей факт не знають навіть багато колекціонерів зі стажем. Такі випуски власне і цікаві-то тільки для колекціонерів, але навіть вони не завжди уявляють на скільки це цінні пачки. Адже цінність екземплярів не стільки в красивому екстер'єрі пачки, скільки в обмеженості тиражу.
І на останнє, важливо пам'ятати, що куріння є надзвичайно шкідливим для здоров'я.
Цю новину коментували post